Праведники народів світу
Під час Голокосту ставлення до євреїв з боку оточуючого неєврейського населення варіювалося від мовчазного співчуття до байдужості й ворожості. Однак були й ті, що ризикуючи власним життям і життям своєї родини, у різний спосіб рятували приречених: повідомляли про загрозу розстрілу, приносили їжу, запобігали єврейським погромам, попереджали євреїв, які втекли з ґетто, про безпечний шлях, або переправляли їх у більш безпечні райони чи партизанські загони, переховували євреїв у власному будинку, виготовляли для них фальшиві документи тощо. Важко навіть уявити, наскільки зросло б число вбитих євреїв, якби не люди, які долучилися до їхнього порятунку.
Людей неєврейської національності, які ризикували власним життям, щоб урятувати євреїв під час Шоа (Голокосту), у 1953 р. ізраїльський Кнессет вирішив ушанувати званням Праведник народів світу. Це рішення продиктоване не лише вдячністю за врятованих, але й прагненням відзначити людей, які сповідували протилежні від нацистської ідеології цінності: співчуття і людяність. Нацисти до всіх націй ставилися зверхньо, однак абсолютному винищенню підлягали лише євреї. Представники будь-якого народу, які дотримувалися приписів «нового порядку», могли сподіватися на виживання, однак надання допомоги єврею ставило їх на один щабель з приреченим. Саме тому так важливо було підкреслити належність Праведників до інших націй – навіть у ті страшні часи вони відстояли честь свого народу. Як зазначив головний рабин Росії Берл Лазар, «Праведники народів світу зробили свій вибір, здається, всупереч усім життєвим обставинам. Вони керувалися не умовиводами, а покликом душі і стали яскравим свідченням того, що в душах людей закладено прагнення творити добро, навіть якщо це величезний ризик, а матеріального зиску ніякого. Наші мудреці вчать: праведник – підмурок світу. Коли на планеті лютувала війна і мільйони людей ставали жорстокими, втрачаючи людську подобу, праведники не тільки рятували життя окремим людям, але й зберігали мир Б-жий навколо себе. Вони допомогли витримати випробування на людяність своїм близьким, сусідам, друзям. І в підсумку саме такі люди, які світлом своїх душ осяяли світ, дозволили йому вижити після тієї страшної війни».[1]
На жаль, лише частина рятівників пережила окупацію. Переважна більшість за свій праведний вчинок заплатили життям, а їхні імена не збереглися. На сьогодні не існує точних даних про те, скільки людей було знищено за переховування євреїв. Однак певні висновки можна зробити, зіставляючи цифри. Наприклад, завдяки підтримці сусідів у Франції врятувалося майже 200 тис. євреїв, однак відомо лише про 4 тис. 056 французів, які допомагали євреям в роки окупації. У Бельгії врятувалося понад 26 тис. євреїв, але відомо лише про 1 тис. 742 особу, що сприяли порятунку євреїв.
Людина, удостоєна звання Праведника народів світу, нагороджується іменною медаллю і Почесним свідотством. Її їм'я розміщують на Стіні Пошани в Саду Праведникові народів світу в Яд Вашемі, на горі Пам’яті в Єрусалимі. Крім того, Яд Вашем, в якості визнання їх подвигу, надає Праведнику почесне громадянство держави Ізраїль. Щороку завдяки ретельній пошуковій роботі відкриваються нові факти і Стіна Пошани поповнюється новими іменами. На початок 2018 р. званням Праведника були удостоєні 26 973 осіб із 51 країни світу. Україна за кількостю Праведників займає 4-те місце в світі. Достеменно відомо, що бодай 2 619 особи з України в часи Голокосту рятували євреїв. Є серед них і наші земляки з Полтавщини. Першими на Полтавщині цей статус отримали в 1995 році сім'я Олексія й Ганни Іванюти. Потім цим званням були відзначені Наталія Филянська (1996 р.), Тетяна Руснак (1997 р.), Оксана й Микита Семергій (1998 р.), Євдокія Коверда, Катерина й Андрій Галичі (2000 р.) та багато інших мешканців Полтавщини. У 2002 р. званням Праведника була відзначена й мешканка Миргородського району Сторчак Ганна. Пошук тих, хто рятував євреїв у роки Другої світової війни продовжується й сьогодні, хоча з кожним роком знайти свідків героїчного вчинку стає все тяжче.[ 3]
Праведники народів світу (дані на січень 2018 р.)
Країна | Кількість праведників | Країна | Кількість праведників | Країна | Кількість праведників |
Австрія | 109 | Індонезія | 2 | Росія | 206 |
Албанія | 75 | Ірландія | 1 | Румунія | 65 |
Бельгія | 1742 | Іспанія | 9 | Сербія | 139 |
Білорусь | 650 | Італія | 694 | Словаччина | 592 |
Боснія | 47 | Китай | 2 | Словенія | 15 |
Болгарія | 20 | Куба | 1 | США | 5 |
Бразилія | 2 | Латвія | 136 | Туреччина | 1 |
Великобританія | 22 | Литва | 893 | Угорщина | 861 |
В'єтнам | 1 | Люксембург | 1 | Україна | 2619 |
Вірменія | 24 | Македонія | 10 | Франція | 4056 |
Греція | 118 | Молдова | 79 | Хорватія | 117 |
Грузія | 1 | Нідерланди | 5669 | Чехія | 118 |
Данія | 22 | Німеччина | 616 | Чилі | 2 |
Еквадор | 1 | Норвегія | 67 | Чорногорія | 1 |
Ель-Сальвадор | 1 | Перу | 2 | Швейцарія | 49 |
Естонія | 3 | Польща | 6 863 | Швеція | 10 |
Єгипет | 1 | Португалія | 3 | Японія | 1 |
Всього 26 973 |
Наша землячка - Праведник Народів Світу...
Ім'я Праведника Дати життя Країна, місто Ім'я врятованого Вид допомоги Сторчак Ганна
1921 - ? с. Ромодан
Миргородського р-ну
Ента Шаталович
Ольга Шаталович
Соня Шаталович
Катерина Шаталович
надання притулку Історія Енти Шаталович та її дочок: Ольги, Соні та Катерини...
Родина Шаталовичів протягом довгого часу мешкала в с. Ромодан Миргородського району Полтавської обл. Сім'я складалася з 5-ти осіб – подружжя Якова й Енти та трьох їхніх донечок: Ольги, Соні й Катерини. Їхніми сусідами була родина Сторчаків, у яких також підростали двоє дітей.
Коли почалася війна, багатьох чоловіків мобілізували до армії, більшість із них загинули у перші дні війни. Так родина Сторчаків втратила годувальника й Анна залишилася одна з двома дітьми. Утім, це була не остання трагедія, що випала на долю жінки. У вересні 1941 р. село зайняли гітлерівці, які почали наводити тут «новий порядок». І вже через два місяці після початку окупації 70 мешканців села єврейського походження, які не встигли евакуюватися, були розстріляні в парку неподалік від залізничної станції. За щасливим збігом обставин, про Енту та її дітей гітлерівці того дня чомусь не згадали. Утім, Ента не сумнівалася – по них ще прийдуть, тому, порадившись із чоловіком (Яків був китайцем, однак не міг вирушити з родиною через хворобу), пізньої ночі жінка з дітьми попросила притулку у своєї сусідки Ганни Сторчак. Попри небезпеку, Ганна не тільки прихистила Етну з дітьми, але й щодня відвідувала хворого на туберкульоз Якова, приносячи йому їжу. У червні 1942 р. Яків помер і Ганна організувала й оплатила його поховання. На похованні коханого чоловіка й батька були присутні й згорьовані Етна з дітьми.
Етна з дітьми прожила в домі Ганни майже два роки, доки село у вересні 1943 року не визволили радянські війська. На щастя, їх ніхто не шукав, усі були переконані, що жінку з дітьми розстріляли ще в 1941 р. Після визволення регіону від гітлерівців Етна та її доньки переїхали до сестри й брата Етни у м. Корсунь (тепер – Корсунь-Шевченківський), однак вони продовжували підтримувати тісний зв'язок з Ганною та її родиною. [2]
7 липня 2002 року Яд Вашем удостоїв Ганну Сторчак почесним званням «Праведник народів світу».
Інші історії порятунку ...
Микола Сімбирцев Катерина й Андрій Галичі
Бібліографія
1. Берл Лазар: Праведники народов мира - урок Холокоста / / [Електронний ресурс] Режим доступу : https://regnum.ru/news/948753.html
2. Сторчак Анна. / Праведники народов мира // [Електронний ресурс] Режим доступу :
http://db.yadvashem.org/righteous/righteousName.html?language=ru&itemId=9085880
3. Файнштейн Александр. Спасти евреев. Как это делалось в Полтаве / Хадашот. - №10, октябрь 2017, тишрей 5778.// [Електронний ресурс] Режим доступу :