Рух Опору на Миргородщині

З перших днів окупації тут діяв підпільний райком партії і партизанський загін «Перемога». Командиром загону був перший секретар райкому КП України Г. О. Іващенко (розстріляний карателями під час окупації; дата і місце поховання невідомі), комісаром — голова райвиконкому П. С. Вовк, членами штабу — І. С. Зорін, секретар райкому партії, А. А. Ковтун — голова міської Ради, П. О. Андреев — начальник райвідділу НКВС, М. С. Лагода — завідуючий відділом пропаганди та агітації райкому КП України.

Передислокацію до лісу партизани здійснили 14 вересня 1941 р. Відразу ж вони зіткнулися з непередбачуваними труднощами: продуктів, які захопили з дому, вистачило лише на три дні, тому надалі їм довелось відбирати харчі у місцевих жителів. [11]

Загін мав 4 підрозділи, з них перші два миргородські, третій — Великосорочинський і четвертий — Великообухівський, які об’єднували спочатку 120 чоловік. Крім того, в селах були створені невеликі підпільні групи, які мали зв’язок із штабом загону. Табір містився за 7 км від села Сакалівки в густому сосновому лісі. Партизани мали радіоприймач, друкарський верстат і папір для листівок. Бійці загону були озброєні гвинтівками з патронами, на кожного припадало по 5—6 ручних гранат. Загін мав 4 ручних кулемети, до 20 протитанкових мін, 3—4 ящики вибухівки. У період з 20 вересня до першої половини жовтня 1941 року в загоні перебував секретар Полтавського підпільного обкому КП України С. Ф. Кондратенко.

Разом з частинами 54-го кінного корпусу Миргородський загін прикривав відступ радянських військ в напрямку на Охтирку. Через пересильні пункти і пости з оточення було виведено радянських воїнів і багато військової техніки. Партизани провели ряд операцій та диверсійних актів на ворожих комунікаціях, дорогах і мостах. Так, у жовтні 1941 року висаджено у повітря міст у Великих Сорочинцях, а це на довгий час паралізувало рух гітлерівських частин. Загін узяв у полон десятки гітлерівських солдатів і офіцерів, захопив кілька автомашин, багато обмундирування, продуктів харчування. В сутичці з ворогом в районі с. Попівки загін захопив військовий прапор однієї з частин противника. Крім того, у Великих Сорочинцях та в Попівці висаджено в повітря ворожі склади боєприпасів.

На млинах у Миргороді та в селах партизани зривали заготівлю гітлерівцями хліба й інших продуктів для окупаційних військ. Миргородський загін добре налагодив випуск і розповсюдження листівок. Перша листівка із закликом до трудящих: «Чинити опір німецьким загарбникам!» вийшла через 4 дні після захоплення ворогом міста — 18 вересня 1941 року. Всього випущено 15 листівок загальним тиражем до 8 тис. примірників.

Через відсутність постійної бази партизанам доводилося ночувати під відкритим небом, у наспіх споруджених куренях, скирдах соломи тощо. З настанням холодів багато бійців загону не витримали труднощів похідного життя і розійшлися по домівках. Ті, хто залишився (приблизно 50 чол.) відійшли в лютенські ліси, де наприкінці листопада влилися до складу загону І.Й. Копьонкіна, який прибув сюди в другій половині жовтня 1941 року з Харківщини. Для концентрації партизанських сил в грудні 1941 року проведено збори комуністів цих загонів, які вирішили об’єднатися, а потім пробиватися до лінії фронту на з’єднання з регулярними частинами Радянської Армії. Пробиваючись на схід, партизани знищували на шляху гітлерівські комендатури і зрадників. Та прорватися через лінію фронту вдалося лише загонові Копьонкіна, групі підривників Скобелева і більшій частині бійців Миргородського та Гадяцького загонів.

Менша частина бійців Миргородського і Гадяцького районів повернулася на базу Гадяцького загону. Внаслідок безперервних облав німецьких каральних експедицій партизанам доводилося міняти свої бази. В середині січня 1942 року Миргородський загін, у якому лишилось 24 бійці, повернувся на стару базу, в ліс поблизу с. Сакалівки. Але він не мав запасів продовольства, не вистачало боєприпасів, одягу і взуття. Штаб загону вирішив до настання весни перебувати у підпіллі на явочних квартирах в Миргороді і в селах району. Та вийти з лісів вдалося небагатьом. В кривавих боях з окупантами і поліцією загинули Г. О. Іващенко, І. С. Зорін, А. А. Ковтун, П. О. Андреєв, І. І. Плішивцев, М. С. Лагода, медсестра Шура та інші. Окремих партизанів зрадники видали, і вони були розстріляні.

Смертю героя загинув партизан В. І. Обідний, сміливий розвідник, командир підрозділу Миргородського партизанського загону. Він не раз виконував відповідальні завдання штабу. В січні 1942 року Василь Іванович виїхав на заготівлю продуктів у с. Остапівку. З ним було ще два партизани, один у формі поліцая, другий з пов’язкою перекладача. Сам Обідний був у формі німецького унтер-офіцера. Староста дав наказ негайно виконати розпорядження «німецького унтер-офіцера»: забити двох свиней і видати три лантухи борошна. Продукти вже вантажилися на підводу. Та в цей момент Обідного впізнав один із зрадників. Партизана схопили і відправили до гестапо. На допиті тримався мужньо і стійко. На запитання «Хто такий?» відповідав: «Василь Іванович Чапаев» і далі відмовився відповідати. Його били шомполами, голого на морозі обливали водою, але так нічого й не добилися. Коли вели на розстріл, Василь Іванович крикнув: «Нас не переможете! Смерть проклятим фашистам і зрадникам народу!» [4]

Надзвичайну мужність і стійкість під час допитів виявила й зв'язкова партизанського загону Полякова Роза. Молода єврейська дівчина (народилася в Миргороді в 1922 році) нарівні з чоловіками брала участь у диверсійних операціях і поширенні листівок. Під час однієї з операцій вона отримала численні поранення й непритомною потрапила в полон. Її доправили до с.Обухівка для допиту. Попри жостокі катування дівчина не видала місцезнаходження загону, тож невдовзі її розстріляли, а тіло кинули в старий колодязь. Після звільнення району від гітлерівців, останки Рози Полякової були поховані в братській могилі в центральному парку м. Миргород.

Розстріл партизанів та інших патріотів, полювання за заложниками, вивезення на каторжні роботи до Німеччини не зломили духу, не вбили віри в перемогу над ворогом. Чиїсь невидимі руки поширювали по місту радянські листівки. Партизани, військовополонені, що тікали з таборів смерті, знаходили притулок і підтримку у сім’ях миргородців.

Неоціненну допомогу у справі врятування населення від окупантів зробили миргородські лікарі. У вересні-жовтні 1941 р. в Миргородській лікарні знаходилися близько 500 поранених радянських воїнів, яких не змогли своєчасно евакуювати. Серед них було багато осіб командного складу. Щоб врятувати їм життя, лікарі запросили перукаря Назарчука (німці всіх військових з довгим волоссям вважали політпрацівниками), який за кілька годин поголив всіх, хто потребував цього. Коли німці прийшли до лікарні, то всі були без чубів. Ходячих і сидячих хворих вони відправили в табори для військовополонених, євреїв розстріляли тут же. Працівники лікарні рятували людей, як могли. Багатьом видали фіктивні довідки про їхню національність та стан здоров’я, іншим дістали перепустки на виїзд, частину влаштували на роботу в лікарні, декого відправили в будинок інвалідів.

---

Бібліографія

1. Бабич Анна, Фесенко Андрей. Немецкий оккупационный режим на Миргородщине в годы Великой Отечественной Войны (1941 – 1943 гг.) / Миргород. все о городе-курорте // Електронний ресурс. Режим доступу : http://www.mirgorod.com.ua/index.php?module=Pages&func=display&pageid=147
2. Кальнов Д., Совенко А. Операция Frantic / Авиационная энциклопедия «Уголок неба» // Електронний ресурс. Режим доступу : http://www.airwar.ru/history/av2ww/allies/frantic/frantic.html
3. Книга Пам'яті Украни. Полтавська обл.: Машівський р-н, місто Миргород, Миргородський р-н /Головна ред. кол.: І. О. Герасимов (голова редколегії) та ін.; обласна ред. кол.: П. Г. Шемет (голова редколегії) та ін. — Полтава: Полтавський літератор, 1997. — 735 с. Том 8 // Електронний ресурс. Режим доступу : http://histpol.pl.ua/ru/kniga-pamyati/kniga-pamyati-i-skorbi/kniga-pamyati-tom-8?id=7995
4. Миргород, Миргородський район, Полтавська область. / Історія міст і сіл Української РСР // Електронний ресурс. Режим доступу : http://ukrssr.com.ua/poltav/mirgorodskiy/mirgorod-mirgorodskiy-rayon-poltavska-oblast
5. Миргородський партизан закінчив Другу світову війну розгромом японської армії // Електронний ресурс. Режим доступу : http://myrgorod.pl.ua/news/myrgorodskyj-partyzan-zakinchyv-drugu-svitovu-vijnu-rozgromom-japonskoji-armiji
6. Москаленко Ярослав. Освобождение Миргородщины: Будаковский контрудар вермахта / Миргород. Все о гроде-курорте // Електронний ресурс. Режим доступу : http://www.mirgorod.com.ua/index.php?module=News&func=display&sid=546
7. Німецький окупаційний режим на Миргородщині в 1941-43 рр. / Миргород. Все о городе-курорте // Електронний ресурс. Режим доступу : http://www.mirgorod.com.ua/index.php?module=Pages&func=display&pageid=144&page=4
8. Operation Frantic Joe 1944 // Електронний ресурс. Режим доступу : http://cckw.org/forum/viewtopic.php?f=15&t=38
9. Пагіря Олександр. Місця нацистського терору на території Полтавської області, 1941–1943 рр/ // Електронний ресурс. Режим доступу : http://territoryterror.org.ua/uk/publications/details/?newsid=435
10. Пилявець Р. Про роль українців у Другій світовій війни // Електронний ресурс. режим доступу : https://mena.org.ua/blog/pro-rol-ukrajintsiv-u-druhij-svitovij-vijny/
11. Початок партизанської боротьби // Електронний ресурс. Режим доступу : http://history-poltava.org.ua/?p=13351
12. Фото дня: операция «Фрэнтик» // Електронний ресурс. Режим доступу : https://warspot.ru/9189-foto-dnya-operatsiya-frentik