Євреї в історії Миргорода

Євреї зявилися на території Миргородщини приблизно в ХV ст. Це були переважно вихідці з Польщі - ремісники й торговці. Існують відомості про те, що деякі євреї-вихрести навіть служили в козацькому війську. дослідники стверджують, що євреями були полтавский полковник Павло Герцик, лубенський - Андрій Маркович і гадяцький Антін Крижановський. Одна з відомих на Миргородщині родин Перехрестових походить від єврея Перехреста.

Розподіл населення в містах губернії за мовою
(перепис 1897 року)
Місто Українська Російська Їдиш Польська Німецька Інша
Полтава 56.0% 20.5% 19.9% 2.0% 0.6% 1.0%
Гадяч 72.9% 2.6% 24.0% 0.3% 0.5%
Зіньків 85.8% 1.8% 12.1% 0.3%
Золотоноша 59.9% 7.6% 31.6% 0.7% 0.2%
Кобеляки 73.5% 5.4% 20.2% 0.4% 0.1% 0.4%
Костянтиноград 71.9% 8.9% 17.0% 1.6% 0.6%
Кременчук 30.1% 19.3% 46.9% 1.7% 0.7% 0.2%
Градизьк 87.5% 0.5% 11.7% 0.3%
Лохвиця 68.1% 3.7% 27.7% 0.3% 0.2%
Лубни 59.2% 9.5% 29.7% 0.7% 0.5% 0.4%
Миргород 82.6% 4.3% 12.4% 0.7%
Переяслав 57.1% 3.2% 39.3% 0.2% 0.2%
Пирятин 55.6% 3.6% 39.8% 0.3% 0.3% 0.4%
Прилуки 63.9% 4.4% 30.9% 0.2% 0.2% 0.1%
Ромни 61.6% 8.6% 28.2% 1.0% 0.3% 0.3%
Глинськ 90.9% 1.0% 7.7% 0.1% 0.2% 0.1%
Хорол 64.4% 7.2% 25.5% 2.4% 0.1% 0.4%
По губернії 57.1% 11.4% 29.3% 1.1% 0.4% 0.7%

Із незапам’ятних часів людство намагалося виробляти із зерна борошно. Перші відомості про водяні млини з переробки зерна з'явилися в записах «Малороссийских переписных книгах 1660 года». У них записано, що в Миргороді на р. Хорол працював млин міщан Якова і Наума Леонтієва.

У 1854 р. в Миргородському повіті проживали 243 чоловіки й 350 жінок єврейського походження. У 1861 р. єврейське населення Миргорода становило 4,5% усіх мешканців міста й складало 2620 чоловік. [2] Цифра невелика, якщо порівнювати з іншими містами Полтавського краю. Наприклад, у Лубнах мешкало 13%, у Лохвиці - 21%, а в Кременчуці - 40% євреїв. [3]

Якщо в 1802 році серед 25 купців міста й повіту не було жодного єврея, то через кілька десятків років ситуація змінилася і вони стали відігравати вагому роль у торгівлі нашого краю. У другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. на Миргородщині різко зросла кількість купців і дрібних торговців –.євреїв. У той час із 16 купців Миргорода 10-ть були євреями. У 80-90-х роках ХІХ ст. найбільш відомими на Миргородщині купцями-євреями були Рувім Гершович Дубинський і Аврам Аронович Повзнер.

Із розвитком залізничного транспорту й ростом промисловості в Миргороді заможні місцеві купці ставали власниками промислових підприємств. Так, власником великого парового вальцового млина в Миргороді був купець Липа Виноградов (тепер у його приміщенні розташовується комбінат хлібопродуктів №1), а власником лісового складу був Давид Єлизарович Ривкінд. Обидві родини залишили помітний слід в історії міста. Вони мали великий авторитет серед мешканців міста, про що свідчить той факт, що їх обирали депутатами міської думи. Купець Ліпа Виноградов ще в 1903 р. розпочав будівництво великого парового млина (тепер - комбінат хлібопродуктів). У 1915 року там працювало 38 робітників. Л. Виноградов вкладав кошти в різноманітні громадські проекти, був відомим громадським діячем – гласним міської думи, головою єврейського благодійного комітету. Один із представників родини Ривкіндів, Євзер Азрієлевіч Ривкінд, купець 2-ї гільдії, в 1874 року теж був членом Миргородської міської думи. Його сини Зельман і Давид володіли олійницею з п’ятьма найманими робітниками, млином, лісопильним складом і кількома торговими лавками на базарі.

Посаду гласного Миргородської міської думи в 1900-1915 роках обіймав і купець 2-ї гільдії Давид Лейбович Станіславський, а його син Зельман був миргородським уповноваженим. Купець 2-ї гільдії Лейба Чикович П’ятигорський був членом міської думи, а Давид Осипович Луцький у 1878 р. був повітовим .У 60-70-х роках ХІХ ст. купець 2-ї гільдії Айзик Мойсеєвич Печерський обіймав посаду ратмана міської ратуші.

Активну підприємницьку діяльність вели також єврейські жінки. Власницею друкарні, книжкового магазину й лавки письмових приладь була миргородська міщанка Шифра Шик. Купчиха Софія Печерська у 80-90-х роках утримувала в місті поштову станцію на 16 коней,а Сура Печерська мала лавку на базарі.Раїса Давидівна Худомлинська (кінець 70 років хіх ст. – 1941 р.) знана миргородська вишивальниця. Вона була власницею й керівницею вишивальної майстерні в Миргороді, заснованої в 1909 року, яка стала основою майбутньої артелі «Троянда» за радянських часів. А чоловік Худомлінської володів Миргороді готелем.

Серед інших купців у Миргороді відомі імена Дона Ароновича Світа, Ратмана (1864 р.), купця Кацена. На початку ХХ ст. на розі вулиць Гоголя й Шевченка багатий купець Міхель мав цілий квартал будинків. Окрім цього, він торгував різним крамом, одягом, кожухами, валянками, споряджав валки до станції Ромодан, закуповуючи там тканину з Туреччини. За переказами старих миргородців, це був добрий чоловік, який допомагав одягом найбіднішим миргородцям. Купець Басін 1913 року мав у Миргороді на Гоголівській вулиці торгівлю годинниками й золотими виробами. Власниками лавок у центрі міста напередодні жовтневого перевороту 1917 р. були Шмунь Луговський, Зельман Ширін, Зельман Крейман, Шик, Слуцький та інші. Купець Давид Осипович Маркович, власник магазину посуду на базарі, мав ще й кишковий завод. Міщани Б. та І. Чернери торгували насінням сільськогосподарських культур, аптекарськими товарами, меблями. Островський Ізраїль Янкович торгував на базарі зерном, мав паровий млин і олійницю. Купці Ш. Юфа й А. Юфа тримали на базарі та вулиці Воскресенській багаті магазини взуття і капелюхів. На початку ХХ ст. в Миргороді працювали два найбільші цегельні заводи: один належав міщанам Мордкові й Айзикові Шльомовичам Лівшицям (там працювали 16 найманих робітників), а другий – Янкелю Непом`яшому (6 працівників). Міщанин Авраам Повзнер тримав в Миргороді миловарний завод, де працювали три робітники. Виготовленням фарб у місті займався Уосель Мойсейович Каганер з двома двома найманими працівниками. З появою нових технологій у Миргороді було відкрито два заводи газованих вод із трьома працівниками на кожному. Власниками цих підприємств стали міщани Мойсей Дунаєвський і Лейба Гуревич. А збутом шкіряних товарів у Миргороді займався Арон Зельманович Матлін.

Утім, діяльність єврейських купців не обмежувалася самим лише містом. У селах Миргородського повіту єврейські підприємці утримували земські поштові станції з кількістю коней від 4 до 30. Відомі імена власників таких станцій. Це Арон Слуцький з с. Великі Сорочинці, Фроїм Слуцький із с. Зуївці та Савинці, Пятигорський – з Кибинець, Гершун Світ – з Багачці, Петро Палій – з Великих Сорочинців і Шишаків, Л. Крейман – із Зубівців. У містечку Попівці міщани Шая Аронович Меєрсон і Берко то Виніямин Слуцькі мали млини. На хуторі Царині (сьогодні це територія вулиці Складської) працювала цегельня, яка належала міщанинові Лейбі Айзиковичу Воловичу. У с. Зуївцях у власника Юхима Суріна працював цукровий завод, який ворибляв 1282 пуди цукру в рік. Міщанин Длін улаштував завод по виробництву спирта, який працював у селі Єрках. Авраам-Ернест Ісайович Горвиць упродовж багатьох років був управителем економії на хуторі Пологи Сорочинської волості й отримав звання потомственого почесного громадянина.

Добру славу мали земські лікарі – євреї. У 1911 р. Полтавська губернія посідала одне з перших місць у Російській імперії з-поміж 34 губерній за кількістю медичних дільниць, фельдшерських пунктів та лікарень. [1] У 80-х роках ХІХ ст. у Великих Сорочинцях працював лікарем С.П. Георгінзов. У Миргороді, Федунці, Березовій Луці у ХХ ст. служив лікар В.В. Шоклендер, у Багачці – Вольф Зелікович Ершлер, у Хомутці – Меєр-Лейб Шаєвич Красильщик. Більшість медичних працівників пройшли навчання в полтавській фельдшерській школі. За чверть століття (з 1887 по 1911 рр.) школа підготувала 566 фельдшерів. У 1910-1915 роках кваліфікованими фельдшерками – акушерами працювали Лея Бродська у Петрівцях, Міра Мандельцвейг і Ріва Нємцова у Комишні, Міріам Гольдинова у Попівці, Ревека Штейнгарт, Єтя Посвольська й Рася Геніна у Великих Сорочинцах, Міріам Хінчук-Меєрсон у Савинцях, Хана Куніна й Іта Мандельбойм у Хомутці, Тойба Кац у Кибинцях.18 травня 1913 р. в Миргороді було відкрито повітову земську аптеку, її управителем став І.І. Бальсевич.

Купці-євреї нерідко надавали благодійну допомогу на потреби місцевої освіти. Так Габріель Абрамович Голосовкер, купець 2 – ї гільдії, член Миргородської міської Думи (1874 р.) близько 1883 р. пожертвував гроші на облаштування в селі Шарківщині народного училища. [3]

Євреям належала й значна роль у розвитку культури Миргородського краю. Довгий час духовне життя євреїв м. Миргород було пов'язане з синагогою, яка розташовувалася на розі Сорочинської й Дворянської вулиць. Напочатку 1930-х років Велику синагогу закрили «за численними проханнями єврейських трударів» (після закрття в її приміщенні розмістили перший цех заводу мінеральних вод, а вже в 1980-ті будівлю знесли). [4] Тепер на її місці розміщується краєзнавчий музей. У XIX ст. усі єврейські діти навчалися в релігійних школах - хедерах. Заняття проводилися на квартирі меламеда (учителя). Зазвичай, умови були погані: діти писали за столом у кімнаті господарів. Діти вивчали арифметику, ідиш та іврит, завчали тексти Тори й Талмуду. До гимназій євреїв у той період не приймали.Тим не менш, число грамотних євреїв Полтавської губернії складало 16,9 %. Євреїв, що мали освіту вище початкової нараховувалося 1138 осіб. [2] Деякі хедери знаходилися в молитовних домах. У селещі Ромодан жив знатний купець Ілько Похвальний, який із 1900 року був старостою Єврейського молитовного будинку.

Велике значення для життя єврейської громади мали благочинні організації. Усього в Полтавській губернії їх нараховувалося 50. У Миргороді діяла організація надання допомоги бідним євреям. [2]

У 1910 році комерсант Арон Соболь відкрив у Миргороді приватний ілюзіон «Люкс», де показували «живі картинки» - перші фільми німого кіно. 20 лютого 1919 року в Миргороді почала виходити газета «Вістник Миргородської повітової ради робітничих, селянських і солдацьких депутатів», першим редактором якої був призначений Наум Калюжний (правжне прізвище Шайтельман) – людина цікавої, яскравої і водночас трагічної долі. На початку ХХ ст. сорочинський торговець А. У. Нехамкін налагодив випуск художніх листівок, зокрема на гоголівську тематику. Міщани Коган і Раднянський володіли друкарнею, яка розміщаласьна місті теперішньої поліклініки. У самому центрі міста, там де зараз газон перед готелем «Миргород», стояв будинок міщанина, фотографа й майстра-винахідника Євни Фрога, в якому розміщався його відомий фотосалон.

Чимало приватних перукарень у нашому краї тримали євреї. Одна така перукарня, розташована в самому центрі міста, колись належала знаному в місті перукарю Цалі Луховицькому.

Таким чином, незважаючи на те, що євреї в Миргороді були нечисельною громадою, а м. Миргород ніколи не належало до так званих єврейських містечок (тобто таких, де євреї складали половину населення) вони мали значний вплив на розвиток економіки й культури Миргорода. Їх цінували як працьовитих людей та справжніх фахівців і багатьох із них мешканці Миргорода обирали депутатами міської думи. Свою громадську активність й уміння працювати євреї виявили й у 1920-1930-х роках, розділивши трагічну долю своїх земляків у роки сталінських репресій.

Бібліографія

1. Лавріненко А., Яремченко В. Земська медицина та полтавська фельдшерська школа між двох революцій початку ХХ століття / Полтавщина в Українській революції 1917 – 1921 рр.: зб. наук. ст. / УК ПОДА; ПКМ імені Василя Кричевського; [ред. кол.: Бабенко Л. Л., Вождаєнко В. В., Мокляк В. О. (наук. ред.), Супруненко О. Б. (відп. ред.) та ін.]— Полтава : Дивосвіт, 2017. — 152 с.: іл; с. 75

2. Очерки истории евреев Полтавщины // Електронний ресурс. Режим доступу : http://histpol.narod.ru/history/evr_gromada/evr_grom-01.htm

3. Розсоха Л. Євреї на Миргородщині. - Миргород, 1998, № 34 (250), с. 3

4. Файнштейн Александр. Если не мы за себя… или главное правило выживания / Хадашот // Електронний ресурс. Режим доступу : http://hadashot.kiev.ua/content/esli-ne-my-za-sebya-ili-glavnoe-pravilo-vyzhivaniya